Сватово. Один з найбільших районних центрів Луганської області, який виявився не по зубам бойовикам з "ЛНР".

Це місто знаходиться в західно-північній частині області за 20-30 км від Харківської області.

В травні терористи намагалися його наскоком захопити. На електропоїзді у місто намагалися проникнути близько 50-60 озброєних бойовиків. Проте, силами українських військових і місцевих мешканців поїзд був відправлений у зворотній бік.

Пізніше були ще спроби. В місто намагалася порватися автоколона уже з більшою кількістю "ополченців", утім її також розігнали ще на підступах до першого блокпосту.

Зараз тут уже спокійніше. Уже декілька місяців не чутно ні пострілів, ні вибухів. Про те, що десь поряд йде війна, нагадують переповнені біженцями автобуси та блокпости на виїздах з міста.

"Ще два тижні тому їх було п'ять. Тепер їх лише два, один на виїзді із боку Харкова, другий – на виїзді у бік Луганська", - розповідає тутешній фермер Сергій Ковальов.

Йому належить фермерське господарство "Пролісок", яке обробляє понад 10 тисяч га ріллі у Сватівському районі. Ковальов та його колеги з інших районів, коли тільки в Луганську почалися заворушення, створили підрозділи самооборони на базі місцевих козацьких осередків, до яких увійшли також небайдужі мешканці району.

Тоді ж вони заснували громадський рух "Сватівчани", провели віче в місті - чи не перше віче на Сході на підтримку єдиної України. На базі цього громадського руху були створені також аналогічні утворення в сусідніх районах і містах – Старобільську, Білокуракіні, Троїцьку.

Автор: Валентин Торба

"Тут не було ніяких сепаратистських рухів. В Сватово патріотично налаштоване населення. Усі аграрії, голова районної та міської адміністрації. Причому голову адміністрації ми відвоювали. Не дали Луганську призначити свою людину, хоча вони і намагалися", - розповідає він, поки ми курсуємо містом в його автівці.

Рухаємося в сторону від залізничної станції. Одна з головних вулиць Сватово, на яку потрапляєш з вокзалу – вулиця Дзержинського. Того самого Фелікса Дзержинського, який був одним із засновників ВЧК та організаторів "червоного терору" в радянській Росії та на захоплених червоною армією територіях.

За словами Ковальова, цю вулицю уже давно треба було перейменувати. Але зараз не до того.

На Донеччині та Луганщині налічується близько 4 тисяч сільськогосподарських підприємств, яких так чи інакше зачепила війна.

За останні декілька місяців із Сходу регулярно надходили звістки про спалені насадження, розкрадання зерна або пошкоджену терористами сільськогосподарську техніку. Деякі аграрії загинули, інших бойовики викрадали, вимагаючи викуп. Хтось встигнув втекти, а хтось відсиджується, сподіваючись, що війна піде з їх полів.

Це Схід, і там небезпечно

Фермерському господарству "Пролісок" і тим аграрним господарствам в районах, які епідемія "ЛНР" обійшла, безумовно, пощастило більше. Вони, принаймні, мали змогу спокійно зібрати врожай, не боячись мін або артилерійських обстрілів.

Проте, каже Ковальов, для банків, зернотрейдерів, постачальників міндобрив та дизельного пального уся територія Луганської та Донецької областей – це суцільна зона АТО. Усі вони закладають "військовий" ризик в будь-які операції із східними аграріями.

"Область для фінансових інструментів закрита. Ніякого кредитування або пролонгування кредитів. Ніякого лізингу. Їм все одно, чи ведуться тут бойові дії. Це Схід, і все. Штрафи за простроченими кредитами теж ніхто не відміняв. Дизпальне не хочуть з Харкова везти сюди. Поки допросишся, вони ціни такі накидають - "там у вас бомблять, стріляють". Ніхто з них, начебто, не знає, де насправді стріляють", -  обурюється сватівський фермер.

"Кусаються" ціни на пальне і на АЗС. В радіусі 60 кілометрів ту немає ні однієї пристойної мережі автозаправок, а місцеві локальні АЗС користуються моментом.

АЗС в центрі Сватово, фото автора

Війна також значно здешевила місцеве зерно. Оскільки оператори ринку практично припинили тут діяльність, зерно доводиться закладати на зберігання. Проте потужностей все одно не вистачає.

Базовий зернотрейдер, який формував ринок в цьому регіоні – "Нібулон". Йому належить найбільший у регіоні елеватор у Старобільську ємністю 100 тисяч тонн.

Утім, логістика зернотрейдера, яка раніше проходила через Луганськ, зазнала змін. Справа в тому, що останній ешелон "Нібулона"  із Старобільська, який налічував 40 вагонів зерна (близько 2 тисяч тонн), конфіскувала "ЛНР".

Після цього компанія прийняла рішення возити зерно автотранспортом аж на елеватор в Полтавську область. Через це ціни на збіжжя тутешніх виробників "просіли" десь приблизно на 150 гривень за тонну.

"Але і це ще не все. Доходить до абсурду. Ви знаєте, що тарифи Донецької залізної дороги вище за тарифи Південної залізниці? В Сватово знаходиться межа між ними. І завантаження з елеватора "Кузьоновка" нашого району на 80 гривень за тонну дешевше, ніж із райцентра".

"В чому проблема? Виявляється питання лише в переоформленні вантажів із залізниці на залізницю. Бюрократизм непереможний. Один папірець робить наше зерно дешевше на 80 гривень", - розповідає Ковальов.

Сергій Ковальов, фото ЕП

Фермер не розуміє, чому уряд і місцева влада зволікають з рішеннями.   

"Люди на звільнених територіях не можуть продати зерно. Ніхто не хоче закуповувати. Ці питання нікого не хвилюють, і нову голову адміністрації тим паче. Вона тільки їздить, красується перед камерами, розповідає, що розселяє біженців (на той час Ірина Верігіна – ЕП). Кого вона там розселяє? Нікого не розселяє. Розселяють глави райадміністрацій, мери міст. Ці розселяють. А вона під камери лізе. Ви про економіку області почніть думати, "розсєлітелі".

"Я так розумію, що через пару днів у нас новий губернатор буде (18 вересня на посаду призначено Генадія Москаля – ЕП). Хоча і той, напевно, з ходу почне виборами займатися", - іронізує він.

Крім боротьби з сепаратистами, мешканці та підприємці Сватово  в липні дали також бій обласній міліції.

За словами Ковальова, після того як Луганську осіла незаконна влада "ЛНР", звідти втекла обласна міліція, і переїхала в Сватово. Деякий час "де-факто" місто було таким собі обласним центром.  

"Ну уявіть, наїхала куча народу, куча народу голодного. До цього міліціонерів ми навіть тут і не бачили. І почалися "побори", брали з усіх. Так, якісь моменти і раніше були, але не в такій формі. УБЕЗ до нас в поле точно не приїжджав"

"А тут раз, і пішли по фермерам, щось не так – одразу 50 тисяч на армію.

- На яку армію, а ви хто такі?

- УБЕЗ.

- Ви що, зборщики на армію, чи що? Так ми армії допомагаємо із самого початку, коли ви ще здавали Луганськ.

ДАІ також "бомбила". По 100 гривень "здирали" з кожної машини і зерновозів", - розповідає підприємець.

Фото автора

Зрештою, і тут Майдан спрацював. Фермер каже, що після проведення чергового віче в центрі міста, обласні міліціонери вирішили переїхати в Сєвєродонецьк. При цьому Ковальов зізнається, що мислення людей все ж важко "ламається".

"Зараз є натяк на зміни, і народ аж плаче. Навіть ті ж самі аграрії або інші підприємці, які звикли до цієї системи. Вони же звикли, що в них є "криша", десь там в адміністрації чи ще десь. Занесли, і сплять спокійно. Що хочеш роби, хоч п'яний роз'їжджай і в столби вдаряйся. А зараз вони бояться, тому що не знають, що буде і хто їх буде "захищати", - каже він.

Попаснянські заручники

На другий день після знайомства із сватівським "Проліском" була запланована поїздка до фермерів в Попасну. Це місто знаходиться значно ближче до зони бойових дій і до недавнього часу контролювалося бойовиками.

Утім напередодні поїздки в місті активізувалися диверсійні групи. І Попасну закрили на кілька днів для "зачистки" від залишків терористів. Нікого не пускали і не випускали.

Це було наприкінці серпня. Тоді ще не було ні псковських десантників, ні захопленого російськими армійцями та бойовиками Новоазовську. Не було тоді й загроз для нападу на Маріуполь. Українська армія із Нацгвардією в той час крок за кроком упевнено просувалися вперед.

Здавалося, і Попасна повертається до більш-менш спокійного життя і лінія фронту відсувається подалі від міста. Проте кремлівська "реанімація" сателітів сплутала всі карти. Десь зо два тижні тому, як відомо, бойовики уже обстрілювали місто.

І до цього багатьом місцевим аграріям Попаснянського району доводилося убирати врожай під обстрілами.

Виходячи в поле, вони наражали себе на безпеку, але все одно йшли. На питання, чому фермери так ризикували, вони зазвичай відповідають щось на кшталт "іншого виходу не було" або ще "не залишати ж зерно в полі".

Цьогорічний врожай на Луганщині перевершив всі очікування, що стало для виробників ще одним вагомим аргументом для ризикованих походів в поле.

"Я живу у Врубовці, це від Попасної 12 км. Це була звичайна практика, коли під час прибирання зернових снаряди літали в 1 км від нас, в декількох кілометрах. Начебто ціляться в українську армію, а снаряди відлітають далеко від цілей", - розповідає місцевий фермер Сергій.

Його господарству все-таки пощастило зібрати збіжжя вчасно. Іншим не так поталанило. Фермер розказує, що за два дні тому (розмова відбулась 27 серпня - ЕП) один з його знайомих поїхав прибирати пшеницю на полях під Первомайським.

"Вони до останнього вичікували, проте пшениця уже почала сипатися. Однак зробити все одно нічого не змогли через те, що потрапили під мінометний обстріл. Розірвало двох їхніх працівників - комбайнера та його сина", - розповідає Сергій.

Ім'я нашого співбесідника вигадане. Немає впевненості в тому, що завтра в Попасну знову не повернеться "ЛНР", тому обережність не завадить, пояснює він. Побоювання фермера стають більш зрозумілими після його наступної розповіді.

За його словами, в одному із селищ того ж самого Попаснянського району терористи викрали сина керівника великого агропідприємства, яке займається тваринництвом. Щоб сина звільнили, він віддав бойовикам дві машини і близько півмільйона гривень. Це підприємство зараз фактично на межі банкрутства, а його керівник не знає, що робити з тваринами, зазначає Сергій.

Загалом, каже наш співрозмовник, втрати в районі невеликі – не більше 10% врожаю згоріло або залишилося в полі внаслідок несвоєчасного збирання. Інформацію зібрати з всього району важко, тому що немає зв'язку.

Фото dnpr.com.ua

"Є господарство під Первомайським, яке взагалі нічого не робило на своїх полях. Його власник махнув рукою, і поїхав звідси. Деякі поля не чіпали, тому що заміновані. Нас тут недавно просили знайомі убрати поле біля Лисичанська. Ми їх питаємо: а ви впевнені, що там немає мін. Вони не знають. Ми не ризикуємо людей відправляти", - пояснює він.

За інформацією Департаменту агропромислового розвитку ЛОГА, не повністю зібрано врожай на південних територіях, що перебувають у зоні АТО. Це Слов'яносербський, Краснодонський, Антрацитівський, Лутугинський, Попаснянський райони.

Ще недавно прем'єр-міністр Арсеній Яценюк персонально "дякував" російському президенту Володимиру Путіну за втрачений врожай. За його "скромними" підрахунками, через бойові дії на сході країни і анексію Криму Україна втратила 15% врожаю.

Голова уряду так і не уточнив, про які культури йдеться. Якщо він мав на увазі зерно, то такі прогнози виглядають занадто песимістичними навіть для Яценюка.

Кримські аграрії цього року зібрали близько 2-2,5% від прогнозних показників врожаю збіжжя 2014. Що ж стосується східних областей, то минулого року на двох вони дали більше 3 млн тонн зерна, а це десь 5%.

До того ж далеко не весь врожай був знищений чи викрадений. Ще в серпні голова Мінагропроду Ігор Швайка в ефірі Першого національного звітував про те, що аграрії Донецької та Луганської областей зібрали близько 2,8 млн тонн зернових.

Жінка, яка збирає урожай, трясе кулаком в сторону німецьких військовополонених, 1944 рік. Джерело photochronograph.ru

Хана вам

Інше аграрне господарство - ТОВ "Альянс-Благовість" - знаходиться на самому кордоні з Росією в селі Благовіщенка Станично-Луганського району. З керівником підприємства - Олексієм Кушнаренко - "ЕП" вдалося зв'язатися теж наприкінці серпня.

"Ви ж розумієте, від нас, від Благовіщенки до Краснодона – це все відкрита територія. Через нас тут регулярно заходили і заходять бойові машини і різна техніка без номерних знаків. Заїжджають військові. Ця купка прикордонників, що тут знаходиться, хіба може закрити ці кілька сотень кілометрів? А ці заяви російської сторони, що вони нас не обстрілюють – це ж смішно. Вони це роблять регулярно", - наголошує фермер.

Через обстріли з території Росії, каже Кушнаренко, в деяких населених пунктах на кордоні взагалі немає ніякого життя і цивілізації. Там немає ні електрики, ні зв'язку.

"От нещодавно в одному селі загинуло троє робітників РЕС. Вони поїхали ремонтувати лінії електропередач, які були пошкоджені снарядом, і нарвалися на фугас. Наша машина теж підривалася на фугасі, але Бог милував, обійшлося без жертв", - розповідає він.  

До недавнього часу через пошкодження двох прольотів високовольтних ліній електропередач були знеструмлені Блоговіщенка, Талове та Красна Талівка. На цих територіях разом з "Альянс-Благовість" працюють ще три великих підприємства, не кажучи уже про чисельних дрібних фермерів.

Під час жнив господарство Кушнаренка працювало з 10 до 17 години, в інший час з'являтися на полі було небезпечно. Хоча під час збору врожаю аграрії зазвичай працюють цілодобово, тому що там кожна година на рахунку. Втрати понесли колосальні, каже фермер.

Зрештою російська армія і вдень не давала працювати місцевим аграріям. Пілоти російських "Мі-24" просто знущалися над ними.

"У мене ось недавно син працював на комбайні. З російської території піднімається пара вертольотів і починає кружляти над комбайнами, працюючи на малих гвинтах. Наші люди вистрибували з машин і тікали. Вертольоти настільки низько опускалися, що обличчя пілотів в кабінах можна було розгледіти. Вони так ще посміхалися і водили пальцем по шиї, типу "хана вам". Це божевілля. Російська армія, схоже, хвора тим же, що і їх президент", - обурюється голова ТОВ "Альянс-Благовість".

Мі-24. Фото inforesist.org

З логістикою і вивезенням зерна у підприємства ті ж самі проблеми, що і в інших. Транспортні компанії побоюються сюди заїжджати. Правда, виявляється, що бояться вони не тільки бойовиків і російських снарядів.

Так, один з фермерів Попаснянського району розповів "ЕП" цікаву історію, з якої стає зрозуміло, що транспортні компанії закладають у свої послуги не тільки "АТО"-ризики.

"Кажуть мені, мовляв, готові їхати, якщо ви зерно по 1,30 віддасте. Душать. Я їм кажу: а що це ваші перевізники "видєлуються"? За Попасною вже тихо, не стріляють і не бомблять. А вони кажуть, що не хочуть їхати, бо на постах душать. Там, де "даішники" з військовими стоять, питань немає. Там, де "даішники" окремо стоять, починають мізки компостувати", - пояснює він.

Що ж стосується Станиці Луганської, то за словами Кушнаренка, вивозити потроху зерно почали близько двох тижнів тому, але з неймовірними потугами. З цінами та ж сама історія.

"От уявіть собі: я сьогодні привожу фуражну пшеницю на "Нібулон" в Старобільськ, і вона мені обходиться у 1050 гривень. Це жах, це взяти і повіситися. Я не знаю, як це можна покрити, і до кого звернутися і кому це зараз треба. Збитки колосальні", - зазначає він.

За оцінками фермера, в районі через обстріли згоріло не менше 30% врожаю. Майже кожне господарство, яке знаходиться поблизу кордону, понесло втрати. При цьому тутешні аграрії ще не можуть розібратися, що їм робити із замінованими полями з технічними культурами, які ще належить убирати. У "Альянс-Благовість" таких, наприклад, близько 1,5 тисячі га.

Фото автора 

"А знаєте, що найбільше дратує? Місцева влада. Ми говоримо про зміни, про люстрацію, а у нас головою Станично-Луганської райадміністрації призначили ту ж саму людину, яка при попередній владі гнобила усіх в районі. Це при тому, що він двічі судимий: за вбивство та замах на вбивство"

"Людина, яка надала докази того, що наш голова замовляє вбивство, зараз без вісти зникла. Хто там буде розбиратися, це ж війна. Я не розумію, як в Києві можуть призначати таких голів на місцях", - підсумовує фермер.

Зрештою, проблеми східних фермерів на цьому не закінчуються. Якщо навіть ситуація врегулюється, майбутній сезон для місцевих господарств не менш складним.

Катма обігових коштів, пального, міндобрив та насіння. І зрештою, для кого сіяти? Хто збиратиме? Господарства, у яких по 1500-2000 гектар, мають намір засівати не більш 100-200 га. Немає ні можливостей, ні бажання вкладати з такою рентабельністю.