Історія проєкту, що об’єднує вишгородців, військових і тих, хто вміє не бути байдужим

Сьогодні ми знайомимо вас з людиною, яка вже давно робить те, про що інші лише говорять. Максим Макаренко — лікар-стоматолог із Вишгорода, який із 2014 року підтримує українських військових. Але у 2023 році його допомога набула чіткої форми, назви й філософії. Так народився «Зуб за зуб» — благодійний проєкт, який став справжнім рухом підтримки для наших захисників.

— Максиме, з чого все почалося?

— Насправді — з хаосу. Я допомагав точково — знайомим, друзям із Вишгородщини. У когось зламалась автівка, хтось шукав транспорт — ми купували те, що могли. Це не була системна історія, в середньому — одна-дві машини на місяць. А потім, у кінці 2022-го, я вирішив підбити підсумки і… не згадав, скільки автівок уже передано. Відтоді почав вести облік.

— Але ж проєкт став публічним не одразу?

— Так. Спочатку я допомагав анонімно. Аж до того моменту, поки не отримав листа на робочу пошту, де мене, м’яко кажучи, звинуватили у бездіяльності. Це було боляче. Але й корисно. Я зрозумів — мовчання іноді грає проти тебе. І вийшов у публічну площину. Почав публікувати фото, звіти, історії. І люди самі почали писати: «Куди кидати гроші?», «Де ваша банка?», «Як приєднатися?»

— І тоді з’явився «Зуб за зуб»?

— Саме так. Назва виникла спонтанно — як хештег у сторіз. Але зайшла. Потім з’явився символ — персонаж на футболці. Ні, це не я 🙂 Це омаж до одного з персонажів комп’ютерної гри, такого собі бога війни. Люди впізнають, посміхаються, запитують. Це стало стилем. А сам проєкт — чимось більшим, ніж просто волонтерство.

— Як саме він працює?

— Все просто: донат — від 1500 гривень — і людина отримує футболку з написом «Зуб за зуб». Всі кошти йдуть на купівлю авто для фронту. Жодної копійки не витрачається на логістику чи футболки — це мій особистий внесок. Рахунок оформлений як ФОП, тому доєднуватися можуть і компанії, і благодійники з-за кордону.

— А хто підтримує проєкт?

— Комунальники, забудовники, лікарі, спортсмени, військові, сусіди, родичі, навіть діти друзів. Один зі знакових випадків — коли столичний хірург з Вишгорода Ігор Візняк розповів про нас своїм колегам з Естонії. І ті подарували карету швидкої допомоги. Вона поїхала на передову. І таких історій багато.

— Є якась особлива «мотивація» для донорів?

— Наприкінці кожного місяця людина, яка зробила найбільший донат, отримує можливість написати послання русні — на снаряді, який потім точно знає, куди летіти 🙂 Найбільший донат, до речі, був 100 тисяч гривень — від компанії «Проєкт майстерня ФОРМА».

— Яких результатів досягли?

— Під час презентації проєкту я собі поставив за мету — 24 автомобілі до кінця 2023 року. Ми змогли придбати 28. Деякі з них були повністю оплачені за донати, ще й лишались кошти на купівлю наступного авто. У травні 2024 року ми перекваліфікували частину проєкту на дрони — бо на фронті змінилися потреби. Але автівки теж не забуваємо.

Наприкінці 2024-го в активі вже було 49 авто, понад 200 дронів різного призначення — ударні та розвідувальні, а ще генератори, інвертори, безперебійники, ноутбуки, телевізори, мачти, тепловізори, автомобільні шини, паливо та багато іншого.

На сьогодні — вже 53 машини. І точно буде більше. Звісно, можна просто звітувати про цифри, але головне — це історії. Коли хлопці звітують з фронту, стоячи поруч із позашляховиком у футболці «Зуб за зуб». Це — про довіру. Це — коли вдячність перетворюється на броню.

— Що вас тримає у цьому процесі?

— Напевно, саме ця відповідь людей. Коли хтось робить донат, про який ти навіть не просив. Або коли пишуть: «Максе, ми хочемо купити футболки для всього підрозділу». Або коли сам сідаєш за кермо і везеш авто на схід, бо командування не відпускає бійця. Це вже не про «волонтерство» у класичному розумінні. Це — стиль життя.

— І наостанок. Що для вас Вишгород?

— Це місце, де я народився, працюю, де народилися мої діти. Місце, де все ще можна зробити дуже багато хорошого. Я щиро вірю, що місто — це не лише дороги й будинки. Це — люди. Якщо разом вдасться створити культуру взаємопідтримки, культ справ, а не слів, — усе буде добре. І у Вишгороді, і в усій країні.