У Вишгороді відкрилася виставка «Окупована спадщина» — одна половина експонатів представлена у Музеї давньоруського гончарства, а друга — в Історичному музеї ВІКЗ.

«Окупована спадщина» — це великий дослідницько-реконструкторський проєкт, мета якого — відтворити традиційні чоловічі та жіночі строї з тимчасово окупованих росією українських областей. Проєкт реалізовано громадською організацією «Всесвітній День Вишиванки», Центром фольклору та етнографії КНУ ім. Тараса Шевченка за підтримки міжнародного фонду ALIPH та Європейського Союзу.

«‎Збереження культурної спадщини у період війни, особливо з тимчасово окупованих територій, це першочергове завдання для всіх діячів культури, для музейників та науковців. Ми не просто зберігаємо минуле, ми відтворюємо його, щоб передати майбутнім поколінням», — наголошує кандидатка історичних наук, директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко — «Ми раді, що одними з перших приймаємо цей унікальний проєкт у стінах наших музеїв. «Окупована спадщина» – це результат глибокої науково-дослідницької роботи та наш внесок у збереження національної пам’яті».

Дослідники та майстри-реконструктори із різних куточків України впродовж пʼяти місяців відтворювали за старовинними зразками 12 повних строїв із Луганської, Донецької, Харківської, Херсонської, Запорізької областей та Криму. Серед них – вишиті сорочки, спідниці, керсетки, чоловічі штани, головні убори, прикраси та  взуття. Деякі речі відтворювали безпосередньо носії традиції.

Цей проєкт є важливим кроком для збереження української культурної ідентичності та привернення уваги до регіонів, де українська спадщина зазнала серйозних втрат через російську агресію.

Культурні куратори: Леся Воронюк, Володимир Щибря, Таїса Ковбасюк.

Над проєктом працювали майстри вишивки, прикрас, крою, вишитих сорочок, спідниць, керсеток, головних уборів, вінків, взуття: Андрій Паславський та майстерня «ВидимоНевидимо», Анна Гайова, Тетяна Зез, Ельміра Катакі, Олена Ясінська, Ігор Перевертнюк, Марія Перевертнюк, Ганна Гелетюк, Марія Гелетюк, Ірина Киркевич, Світлана Задоровська, Андрій Руденко, Ірина Тибінка, Яна Шмундир, Олена Єрко, Василина Ткачук, Наталя Телегей, Оксана Радецька, Ірина Киркевич, Оксана Гуменюк, Валентина Ануарова, Едуард Приступа, Ольга Максимів, майстерня «Світ почуттів» та інші.

«‎Ми провели величезну дослідницьку роботу, щоб відтворити ці унікальні строї. Шукали зразки в музеях, приватних колекціях, спілкувалися з майстрами та носіями традицій. ‎Кожен елемент виставки — це результат кропіткої роботи науковців та майстрів. Ми прагнули максимально точно відтворити кожен стрій, кожну деталь, щоб показати багатство та різноманітність культурної спадщини окупованих регіонів. Ми пам’ятаємо про тих, хто жив і живе на цих землях, ми продовжуємо досліджувати культуру та традиції цих регіонів» — зазначає вчений секретарем ВІКЗ, кандидат історичних наук, директор Центру фольклору ННІФ КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Щибря.

Проєкт надав змогу створити унікальні за мистецькою та культурною цінністю повні строї з окупованих регіонів, у котрих українська культурна спадщина значним чином знищена або вивезена до країни-агресора. Щоб знайти експонати для відтворення, дослідники провели значну пошукову роботу в державних музеях та приватних колекціях.

Фото: Ольга Думанська

Проєкт “Окупована спадщина” реалізовано ГО “Всесвітній День Вишиванки” спільно з Центром фольклору та етнографії КНУ ім. Т. Г. Шевченка за підтримки міжнародного фонду ALIPH.

Авторка ідеї проєкту: Леся Воронюк. Науковий консультант: Володимир Щибря. Менеджерка: Таїса Ковбасюк

Додаткові матеріали:

Традиційний український стрій Луганщини

Жіночий стрій

Сорочка: домоткане конопляне полотно, уставковий крій, геометричний орнамент; техніки вишивки: пряма гладь, виколювання, мережка через чисницю, ретязь, вишивка по брижах, шеляжок, прутик; конструктивні деталі зшиті за допомогою змережувального шва. Вишивала та зшивала сорочку майстриня Олена Ясінська.

Традиційна рясна спідниця, що на Луганщині називалася «шарафан». Виготовлена майстернею “Світ почуттів”.

Пояс: плетений із червоних вовняних ниток у техніці “спренґ”. Майстриня Василина Ткачук.

Безрукавка (керсетка): чорний оксамит, приталений силует, повністю відрізна по талії, борт у вигляді планки по центру переду, плечовий шов похилий, зміщений на спинку; відрізна спідниця шириною 3,2 метри, призібрана до талії у рясні односторонні склади; підкладка бавовняна, оздоблена хвилястою тасьмою “вʼюнок” та фігурним вистрочуванням. Майстриня Анна Гайова.

Головний убір: парчевий очіпок та хустка. Майстриня Валентина Ануарова.

Комплекс прикрас: пʼять низок коралового намиста, одна гранатова низка, репліка дукача. Майстриня намиста Надія Паславська, дукача — Олександр Паславський та Тетяна Чорна.

Взуття: шкіряні черевички на підборах.

Чоловічий стрій

Сорочка: домоткане конопляне полотно, крій тунікоподібний, пришиті бокові вставки, комір у вигляді неширокої стійки, рукав звужується донизу, геометричний орнамент; техніки вишивки: пряма гладь, виколювання. Вишивала Ганна Гелетюк.

Штани: тонка фабрична вовняна тканина, густо зібрана на очкурі. Майстриня Ірина Киркевич.

Пояс: каламайковий, тканий з тоненьких різнокольорових вовняних ниток. Майстриня Наталка Телегей.

Безрукавка (жилетка): тонка фабрична вовняна тканина. Майстриня Ірина Киркевич.

Головний убір: смушкова шапка. Майстриня Оксана Радецька.

Взуття: шкіряні чоботи.

За основу для відтворення строїв взято елементи одягу із фондової збірки Національного музею народної архітектури та побуту України та приватної колекції Володимира Щибрі.

 

Традиційний український стрій Донеччини

Жіночий стрій
Сорочка: фабричне конопляне полотно, уставковий крій, рослинний орнамент; техніки вишивки: хрестик, штапівка, прутик, вишивка по брижах, змережувальний шов шабаком та ін. Вишивала сорочку майстриня Ірина Тибінка, зшивала – Тетяна Зез.

Традиційна рясна спідниця, оздоблена оксамитом. Виготовлена майстернею “Світ почуттів”.
Безрукавка (керсетка): сучасний коричневий жакард, чорний бавовняний оксамит, підкладка з бавовни, поділ плетений бавовняним мереживом. Вільний трапецієвидний силует по переду, спинка приталена. Особливість крою: клини по “вусах” (рельєфних швах спинки), замість більш звичних складок. Застібка на вісім металевих ґудзиків, петлі до яких обшиті вручну. Виготовлена майстернею “Одежа ВидимоНевидимо”.
Пояс: плетений із червоних вовняних ниток у техніці “спренґ”. Майстриня Василина Ткачук.
Головний убір: хустка; взуття: черевички на підборах.
Комплекс прикрас: пʼять низок коралового намиста, низка “камінного” намиста (кальциту) та мониста (низка чорного агату з латунними дукачами). Майстриня Надія Паславська.

Чоловічий стрій

Сорочка: домоткане конопляне полотно, крій тунікоподібний, пришиті бокові вставки, комір у вигляді неширокої стійки, рукав звужується донизу, рослинний орнамент, вишивка хрестиком. Вишивала майстриня Марія Гелетюк, зшивала – Ірина Киркевич.

Штани: тонка фабрична вовняна тканина, густо зібрана на очкурі. Майстриня Ірина Киркевич.
Пояс: каламайковий, тканий з тоненьких червоних вовняних ниток. Майстриня Наталка Телегей.

Безрукавка (жилетка): тонка фабрична вовняна тканина. Майстриня Ірина Киркевич.

Головний убір: смушкова шапка. Майстриня Оксана Радецька.

Взуття: шкіряні чоботи.

Керсетка створена за кроєм автентичного взірця з колекції фонду Національного музею народної архітектури та побуту України. Давня жіноча сорочка із приватної колекції Ігоря Перевертнюка, що походить із с. Громова Балка Словʼянського р-ну Донецької обл.

Чоловічу сорочку надала відома фольклористка Маргарита Скаженик, вона належала її прадідові Давидові Петровичу Нагорному (1889–1974) із с. Прилесне Словʼянського р-ну Донецької обл.

Традиційний український весільний стрій Харківщини

Жіночий стрій
Сорочка: домоткане конопляне полотно, фабричні бавовняні нитки, додільна, пошита з трьох пілок, рукав суцільнокроєний, пришитий до основи полотна; техніки вишивки: вирізування, пряма гладь, набирування, коса гладь, штапівка, хрестик. Вишивала Ганна Гелетюк.

Традиційна рясна спідниця, оздоблена оксамитом. Виготовлена майстернею “Світ почуттів”.
Керсетка: чорна сумішева вовняна тканина з шовком, підкладка з невибіленого льону та картатої бавовни; трапецієвидний силует, спинка приталена на три вуси (рельєфні шви) з віялоподібними складками вниз від талії; декорована фігурними вистрочками та тасьмою в’юнок. Виготовлена командою майстерні @odezha_vydymonevydymo
Рушник: кролевецький, атрибут весільного одягу молодої.
Вінок: паперові “провощені” квіти, закріплені на каркасі у два ряди, восківки та листочки, зібрані у гілочки, комплект шовкових, атласних та жакардових тканих стрічок з візерунком. Вінок одягається на вив’яз із хустини, по боках квіти із стрічок.
Комплекс прикрас: три та сім низок коралового намиста, низка аметисту; на найбільшому намисті три срібні хрести та два монетоподібні дукачі, у центрі композиції дукач-ягнусок слобожанського типу. Майстри Надія та Олександр Паславські, майстерня Видимо Невидимо.

Взуття: черевички на підборах.

Чоловічий стрій

Сорочка: домоткане конопляне полотно, фабричні бавовняні нитки, рослинний орнамент, вишивка хрестиком. Вишивала Ганна Гелетюк, зшивала Ірина Киркевич.

Штани: тонка фабрична вовняна тканина, густо зібрана на очкурі. Майстриня Ірина Киркевич.
Головний убір: смушкова шапка. Майстриня Оксана Радецька.
Пояс: каламайковий, тканий із тонких вовняних ниток. Майстриня Наталка Телегей.
Жилетка: тонка фабрична вовняна тканина. Майстриня Ірина Киркевич.
Взуття: шкіряні чоботи.

Керсетку створено за автентичним взірцем з колекції Ігоря Перевертнюка. За основу для відтворення вінка було використано архівну світлину з с. Пришиб Балаклійського р-ну  Харківської обл. Давня жіноча сорочка із приватної колекції Ігоря Перевертнюка, що походить із с. Андріївка Балаклійського р-ну Харківської обл. Чоловіча сорочка – із с. Яковенкове Балаклійського району Харківської обл., зберігається у фондах Харківського історичного музею ім. М. Ф. Сумцова. Фото для її відтворення надала Галина Лукʼянець.

Усі автентичні зразки для відтворення належать до Балаклійського р-ну Харківської обл. Керсетка та жіноча сорочка із с. Андріївка із приватної колекції Ігоря Перевертнюка; чоловіча сорочка із с. Яковенкове, зберігається у фондах Харківського історичного музею ім. М. Ф. Сумцова. Фото для її відтворення надала Галина Лукʼянець. За основу для відтворення вінка було використано архівну світлину з с. Пришиб.

 

Традиційний український весільний стрій Запоріжжя

Жіночий стрій
Сорочка: домоткане конопляне полотно, уставковий крій, рослинний та геометричний орнамент, шийний викот у вигляді каре; техніки вишивки: хрестик, штапівка, пряма гладь, болгарський хрестик. Вишивала Марія Сумарук, зшивала Ірина Киркевич.

Традиційна рясна спідниця, оздоблена оксамитом. Виготовлена майстернею “Світ почуттів”.
Безрукавка (керсетка): темно-синій бавовняний оксамит, хвиляста тасьма “вʼюнок” у шести кольорах (38,5 м). Особливість крою: квадратний виріз горловини (каре) та “віялоподібні” складки по вусах. Застібка — фігурні планки на ґудзиках. Виготовлена майстернею “Одежа ВидимоНевидимо”.

Рушник: кролевецький, атрибут весільного одягу молодої.

Вінок: восківки, «провощені» паперові квіти і листочки, пружинки з дроту, гофропапір;  комплект шовкових, атласних та жакардових тканих стрічок з візерунком. Майстриня Світлана Задоровська.

Комплекс прикрас: десять низок дрібного скляного намиста, пʼять низок перлин, три низки нефриту з пугвицями, три низки коралу, срібний хрестик на ланцюжку запорізького типу та дукач катеринославського типу. Майстри Надія та Олександр Паславські.

Взуття: черевички на підборах.

Чоловічий стрій

Сорочка: наукова реконструкція натільного одягу за традиційним кроєм чоловічих сорочок Півдня та Сходу України. Для декору використано орнамент з плечової частини жіночої сорочки. Вишивала Марія Перевертнюк, зшивала Ірина Киркевич.
Штани: тонка фабрична вовняна тканина, густо зібрана на очкурі. Майстриня Ірина Киркевич.
Головний убір: смушкова шапка. Майстриня Оксана Радецька.
Пояс: каламайковий, тканий із тонких вовняних ниток. Майстриня Наталка Телегей.
Взуття: шкіряні чоботи.

За основу для відтворення вінка було використано світлину «Дівчина у вінку» із архіву Хведора Вовка ІА НАН України, с. Шелехівка Гуляйпільського р-ну Запорізької обл., кінець ХІХ — початок ХХ ст. Давня жіноча сорочка із приватної колекції Ігоря Перевертнюка, що походить із Василівського р-ну Запорізької обл.

Традиційний український стрій Херсонщини

Жіночий стрій
Сорочка: ситець, фабричні бавовняні нитки, додільна, рукав уставкового крою, уставки пришиті до піткання, з квадратними кокетками по переду, комір виконаний у вигляді каре, рослинний орнамент, вишивка тамбурним швом. Вишивала Яна Шмундир, зшивала Тетяна Зез. Давня жіноча сорочка із приватної колекції Ігоря Перевертнюка, походить із Голопристанського р-ну Херсонської обл.

Традиційна рясна спідниця, оздоблена оксамитом. Виготовлена майстернею “Світ почуттів”.
Пояс: плетений із червоних вовняних ниток у техніці “спренґ”. Майстриня Василина Ткачук.
Хустка: фабрична тканина.

Комплекс прикрас: девʼять низок намиста з комбінованого матеріялу та дукач запорізького типу.  Намисто зібране за мотивами картини Михайла Брянського «Портрет дівчини у вишиваній сукні», що була викрадена російськими окупантами з Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка. Виготовлено майстернею “ВидимоНевидимо”.
Взуття: черевички на підборах.

Чоловічий стрій

Сорочка: ситець, фабричні бавовняні нитки; наукова реконструкція натільного одягу, створена на ґрунті дослідження кроїв традиційних чоловічих сорочок Півдня України. Для декору використано вишитий рослинний орнамент з жіночої сорочки, вишивка тамбурним швом. Вишивала Олена Єрко, зшивала Тетяна Зез.

Штани: тонка фабрична вовняна тканина, густо зібрана на очкурі. Майстриня Ірина Киркевич.
Головний убір: смушкова шапка. Майстриня Оксана Радецька.
Пояс: каламайковий, тканий із тонких вовняних ниток. Майстриня Наталка Телегей.
Взуття: шкіряні чоботи.

Традиційний кримськотатарський стрій

Жіночий костюм зразка кінця XІХ – початку ХХ століття Сукня (антер): шовкова тканина на бавовняній підкладці, фасон “чабули” з виступами по боках, цільнокрійний з довгими, вузькими рукавами, поєднання машинної та ручної вишивки канітеллю та металевими паєтками. Натільна сорочка (кольмек): тонка бавовняна тканина, комір-стійка, виріз оздоблений мереживом, перламутровий ґудзик; автентичний крій. Штани (шальвар): тонка бавовняна тканина, крій максимально наближений до автентичного. Нагрудник (кокуслюк): автентична форма, прикрашена пришитими вручну металевими монетами. Головний убір (фес): червоний оксамит, поєднання машинної та ручної вишивки канітеллю, металеві паєтки; орнамент відтворено з світлини старовинного феса. Покривало (фирланта): бавовняна тканина, старовинний орнамент, машинна вишивка. Пояс (кушак): шкіра та металева пряжка. Майстер Рустем Дервіш. Туфлі (терлики): червоний бавовняний оксамит, підошва з мʼякої натуральної шкіри, поєднання машинної та ручної вишивки, оздоблення паєтками; орнамент та форму відтворено за старовинним фото. Чоловічий костюм зразка кінця XІХ – початку ХХ століття Верхня сорочка (мійта́н): бавовняний оксамит у смужку, металеві ґудзики, бавовняна підкладка, традиційний крій, дві бокові врізні кишені для годинника та табаку; оторочена срібним шнурком. Натільна сорочка (кольмек): тонка бавовняна тканина, автентичний крій, горловина прикрашена мереживом. Штани (учкурли-штан): вовняне сукно, дві врізні кишені, шнурок для тримання на талії; крій адаптований, але максимально ідентичний традиційному. Пояс (учкур): тонка бавовняна тканина, рослинний орнамент, машинна вишивка, орнамент взято з архівного зразка-учкура. Головний убір (халпах): смушкова шапка. Взуття (терлікі): мʼяка натуральна шкіра, пошиття вручну. Обидва костюми виготовлені кримськотатарською майстринею Ельмірою Катакі у Канаді та передані до України.

Проєкт “Окупована спадщина” реалізовано ГО “Всесвітній День Вишиванки” спільно з Центром фольклору та етнографії КНУ ім. Т. Г. Шевченка за підтримки міжнародного фонду ALIPH.

Авторка ідеї проєкту: Леся Воронюк. Науковий консультант: Володимир Щибря. Менеджерка: Таїса Ковбасюк