Кандидат та діючий народний депутат 96 округу розповів про передвиборчу агітацію, чим планує займатися після виборів, як жителі округу можуть впливати на владу, і чи буде співпрацювати з Президентом Володимиром Зеленським.

— Скажіть, чим будете завойовувати серця виборців, окрім передвиборної програми? Що вирізняє Вас серед інших 20 кандидатів? Адже зараз просувається ідея нових облич на всіх рівнях влади, а Ви, пробачте, в районі людина не нова.
— Мене вирізняє те, що на зустрічах я звітуюся людям про зроблену роботу. Виборці мене делегували, і я робив все залежне, аби виправдати їхню довіру. Отже, людям і приймати рішення — вибирати мене далі чи ні. До речі, моє рішення балотуватися було зваженим, з усвідомленням ризиків. Якщо мене оберуть, я максимально відповідально буду ставитись до своїх обов’язків, як робив це раніше, і намагатимусь досягти кращого результату. До речі, на відміну від інших кандидатів, я нікого не критикую, говорю лише за себе, веду відкриту кампанію. Досвід дає мені розуміння, що після 21 липня життя продовжиться далі.
— Тобто у Вас є якісь плани?
— Думаю про загальнодержавні проблеми. Приміром, закриття відділень «Укрпошти» у селах. Так, мені потрібен рупор і майданчик, де я буду домагатися вирішення нагальних питань. Пайовий внесок від будівництва ЦСВЯП треба довести до кінця — зробити так, щоб гроші попали на місця — до Славутича, Іванківщини та Полісся. Хочу запровадити автоматичний розподіл обласного бюджету для забезпечення рівних можливостей всіх громад. Також я вважаю, що державні субвенції мають іти автоматично, без прив’язки до депутата, щоб усі регіони були рівні. Бо завдання держави — не наділяти преференціями, а надати рівні можливості. До цього варто прагнути.
І, нарешті, тарифи на ЖКГ та їхня якість. Шанси змінити ситуацію однозначно є — відміна пені за борги, автоматичні субсидії домогосподарствам, які не можуть оплачувати рахунки, право громадян самим обирати постачальника послуг.
— Чи підтримуєте Ви діючу владу, зокрема, Президента?
— Депутат-мажоритарник не може бути в опозиції до влади чи до Президента. Адже йому потрібно вирішувати питання, важливі для його округу та його виборців. Я буду працювати з тим Президентом, якого обрав український народ і мої виборці в тому числі. Громади, місцеві жителі формують для мене завдання, а я маю працювати з владою на їхнє виконання.
— До речі, як Ви поясните нерівномірний розвиток округу: є багаті села, є бідні? Один округ, а яка різниця! Чому не можете зробити так, щоб усі громади більш-менш були рівні?
— Ще за радянських часів повелося, що вся державна система озиралася «наверх», чекаючи команди і грошей. І ми досі продовжуємо так роботи. А треба самому чиновнику генерувати ідеї, займатися пошуком коштів, знаходити можливості. А деякі сільські голови чи очільники рад про це не думають: нема команди будувати — не будують, нема команди шукати інвестора — не шукають. Приміром, моя робота як народного депутата не полягає в тому, щоб їздити в села, де люди «сплять». Їду туди, звідки мене кличуть. От, приміром, Іванків взяв мене буквально за вухо: у них дві проблеми — очисні споруди і немає, де дітям займатися спортом. У результаті по очисних перший транш фінансування вже буде цього року — це кошти, які я виходив у Міністерстві екології, а стадіон відкриємо 21 вересня до Дня району.
І якщо ми не будемо трусити міністрів, то вони віддаватимуть фінансування тим, хто їх трусить. Там, де сільський голова працює, то він і Москаленка знайде, і в Кабмін піде. Є голови адміністрацій, які нікуди не ходять, сидять на зарплаті. Або є Демидів на Вишгородщині, де мною кілька років тому побудовано стадіон. Але сільській раді байдуже до всього, навіть стадіон досі не на балансі. Село не розвивається, а поряд у сусідів усе вирує.
А, між тим, у нас же люди роботящі! Подивіться, кожен навесні саджає картоплю, хоча вже всі порахували, що поки ти виореш, посадиш, пополеш, покропиш і потім збереш урожай, — то дешевше її буде купити. Моя мати також садить. Кожного року з нею сварюся, що не потрібна тобі та картопля. А вона мені каже: «Так що ж я город запущу, а що люди скажуть?». Доводиться їй допомагати на городі.
— А що треба зробити, щоб місцева влада запрацювала?
— Потрібен батіг, бо пряник є. Зараз децентралізація покаже, хто є хто. Коли людина, звичайний мешканець, захоче отримати в селі якісні послуги, то вже голова не відкрутиться, мовляв, це не я, а там, «нагорі». Буде конкуренція. Буде батіг від народу, а не «зверху». Треба навчитися рахувати і мислити. Спілкування зі своїм виборцем і буде мотиватором, а фактично всі козирі, можливості у місцевих рад є.
— Ви сказали: навчитися рахувати. Що саме?
— Я завжди розглядаю кожну можливість як глобальний проект з максимальною вигодою як для держави, так і для населення. Ну, наприклад, пам’ятаєте у Вишгороді проводили чемпіонат світу з «Формули-1» на воді? Держава готувалася до чемпіонату, а в результаті виграв Вишгород — з’явилися набережна, дороги та інша інфраструктура. Або дорога міжнародного значення Р-02, що йде через весь 96-й округ.
Кажуть, Москаленко хитрий, собі на округ таке задумав, а держава фінансує. Так, може й хитрий, бо дійсно округ матиме багато плюсів — це і кільцева навколо Димера, і розширення проїжджої частини у потрібних місцях, і поява АЗС та іншої інфраструктури, де її зараз нема (на Поліссі), і придорожний сервіс, і робочі місця. Але держава й область виграють ще більше. Це називається синергія.
— Здається, що без депутатського мандату проекти не реалізувалися б?
— Мені сьогодні за сім років депутатства не соромно. Більш того, чую подяки. Часто люди вимагають все і зараз. А так не буває. Наприклад, є дорога, точніше мостовий перехід Київської ГЕС, яку я будував, коли керував Вишгородським районом. У 2007 році працював над проектною документацією, а в 2011 році довели справу до кінця. Можете проїхатися по округу і побачити реальні об’єкти, які так само з’являлися. Повинен погодитися, що використовую депутатський мандат, аби відкривати потрібні двері і казати: дивіться, класна ідея. Де я ефективний як народний депутат, люди відчувають, що держава про них дбає.
— Чи може народний депутат без зв’язків та грошей працювати чесно для своїх виборців?
— Може. Але повинен бути фах. І все рівно потрібні юристи. Бо написання закону забирає багато часу. А цю ідею ще потрібно донести до колег, просунути її і заручитися підтримкою. Справа в тому, що самі люди звикли: те, що за парканом, — не моє. І судять по собі. Тому не вірять, що хтось інший може робити не для себе.
Будучи ще бізнесменом, я почав розподіляти соціальну відповідальність з державою, роблячи абсолютно різні проекти для людей. Я вмію заробляти в бізнесі і вмію допомагати. Я прийшов до Верховної Ради, бо хотів і вірив, що можу щось змінити. Намагаюся бути проактивним депутатом і, зізнаюся, це скоротило статки моєї родини. Жодного разу не скористався «відпускними», які видаються під час міжнародних поїздок. Зарплата йде на допомогу людям. Не користуюся службовим авто. Політика забрала у мене частину комфортного життя. Але це компенсується результатами роботи для людей, для громади.
Зараз багато говорять про те, що суспільство потребує нових облич у парламенті. Я себе саме таким і відчуваю. У мене немає відчуття втоми. Я як метал, який тільки обкатку пройшов і буде ще довго служити людям.
Суспільство потребує нових облич у парламенті, а я такий і є. У мене немає втоми, я готовий до бою.
Ольга АВРАМЕНКО