13.07.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Кожному овочу — свій час

Лідія ШКУРКО, заступник директора ВРСЗОШ «Надія»

Сьогодні батьки намагаються майже з пелюшок знайомити дитину з літерами, в два рочки уже вчать читати та рахувати, а в три — починають вивчати іноземну мову. Малюки вражають успіхами, демонструючи дива у навчанні. Та спеціалісти все частіше б’ють тривогу: маленькі вундеркінди раптом втрачають бажання вчитись і цікавитись чимось новим.

На першому році життя дитина засвоює інформацію дуже швидко, тому батьки хочуть не пропустити такий сприятливий для розвитку момент. Щоправда, мало хто замислюється, наскільки адекватні вибрані методи навчання і які їх наслідки. Наприклад, чотирирічні маленькі інтелектуали, що виявляють здібності до математики, англійської мови, впевнено користуються інтернетом, поводять себе зовсім безпорадно в побуті: не вміють зав’язати шнурки чи застібнути гудзика.

Потрібно розуміти, що мозок — це не просто маса нейронів, а складна система, що складається з безлічі структур, які відповідають за різні процеси. Ці структури дозрівають не одночасно, а послідовно.

Спочатку формуються відділи, що відповідають за органи чуття, руху, сприйняття простору, ритму, уваги, мислення та пам’яті. І тільки потім — відділи, які забезпечують складні функції: здатність до письма та читання.

Перехід від одного етапу до наступного жорстко регламентований об’єктивними нейробіологічними законами. Складне завдання, яке ми пропонуємо малюку, протирічить процесу формування його мозку, і це призводить до своєрідного «енергетичного обкрадання». Тобто незаплановані енергетичні витрати уповільнюють мозкові процеси, які мають у цей момент розвиватися у дитини природньо.

Коли ми намагаємось навчити малюка двох-трьох років читати та писати, кора головного мозку перевантажується, що виснажує відділення, які в цей час знаходяться в активному розвитку. Наслідки такого відбору енергії можуть проявитися не відразу: у повністю здорової, з нормальним розвитком дитини, в сім-вісім років «раптом» з’являється енурез, нав’язливі рухи, страхи, агресія, пасивність тощо. Недарма кажуть : «Кожному овочу — свій час». Фактор часу обов’язково потрібно враховувати, вимагаючи від дитини виконання поставленого завдання.

Що ж потрібно робити батькам, щоб інтелект дитини розвивався гармонійно?

По-перше, розвиток малюка має бути в оптимальному темпі, не потрібно його підганяти та накачувати інформацією.Нехай спочатку розвиваються емоції, сприйняття, рух. Забезпечте своїй дитині спілкування з люблячими рідними, побільше прогулянок та знайомство з оточуючим світом. Замість того, щоб без кінця показувати малюнки із зображенням букв, предметів, тварин — краще пограйтеся зі своїм чадом на свіжому повітрі, поносіть на руках, почитайте казочку чи разом зліпіть пиріжки.

По-друге, інтелект малюка — це не інтелект дорослого. У перші роки життя — це лише реакція на нове, пізнавальна активність та розвиток мовлення. Ніякі розвиваючі ігри та навчальні методики не замінять теплого живого спілкування з люблячими людьми, ніжних рук та ласки мами.

Частіше грайтеся зі своєю дитиною, адже гра має чудодійний ефект — вона впливає не лише на дитину, а й на батьків. Захоплюючись грою, ми самі не помічаємо, що можна бути з дитиною не тому, що так потрібно, а «просто так». А найкраща «іграшка» для малюка — саме дорослий, до нього в дитини найбільший потяг й інтерес.

Безумовно, розвивати дитину потрібно якомога раніше. Але тільки тоді, коли малюк фізіологічно та психологічно буде готовий, аби його навчали цілеспрямовано. Спочатку потрібно закласти міцний та надійний фундамент, і тільки потім будувати на ньому красивий будинок, який буде стояти при будь-якій погоді.

На перший погляд , це не вписується в контекст звичної розмови про інтелект. Але саме особлива атмосфера тепла, уваги та турботи сприяє, щоб дитина росла та розвивалась повноцінно.