Ольга ДЯЧЕНКО

На дитячих майданчиках часто спостерігаю за веселими зграйками малюків. Вони охоче спілкуються між собою, діляться іграшками, влаштовують ігри без втручань дорослих. Здебільшого дитячі забави пильно контролюють матусі й татусі, іноді у конфліктних ситуаціях допомагають малятам помиритися, пояснюють, як треба поводитися в конкретному випадку. Саме малолітні мають засвоїти правила поведінки не тільки з дітьми, а й з дорослими.
Ось дівчинка-дюймовочка насипала піску на гойдалку, де хотів вмоститися малюк. Мати пояснила, що тепер хлопчик не може сісти на брудне сидіння, а пісок потрапить в очі і можна захворіти.
Діти часто бажають погратися саме з чужою іграшкою. Дорослі мають пояснити, що треба запитати дозволу і в дитини, і в її матусі чи батька. І ніколи не брати чужого додому.
У доброзичливій обстановці спілкування дорослих і дітей формується світогляд підростаючого покоління, засвоюються правила поведінки, розвивається і поповнюється активний словниковий запас. Це — фундамент, на якому дитина безконфліктно дорослішатиме і навчиться усвідомлювати себе частинкою суспільного життя.
Саме через гру засвоюються ази виховання маленької людини. Без надмірної опіки, але під терплячим і мудрим керівництвом старших.
Та іноді сліпа любов до нащадків перетворює дорослих у покірних слуг маленьких повелителів. У немолодого подружжя довгоочікуваний синок став центром всесвіту сім’ї. Не тільки батьки, а й дідусі та бабусі завмирали від його найменшого писку. Під охання й ахання малюк швидко засвоїв, як можна маніпулювати рідними. Покапризував — отримав бажане. Стала свідком, як він, уже п’ятирічний, спілкувався з рідними. До них якраз завітали гості, та дорослі не могли навіть нормально привітатися, бо Котику треба показати всім новий планшет, розповісти за ігри. Батьки тільки замилувано посміхалися, а синок аж прикрикував на них, коли намагалися трохи втихомирити розпашілого малюка.
Ніяких бесід, обміну новинами, бо центр уваги всіх мав бути на розумному синочку. В такому товаристві довго затримуватися не було бажання, на душі залишився гіркий осад. Але це були тільки квіточки. Самозакоханий онучок свого старенького дідуся продав разом з квартирою, бо виплеканий егоїст, окрім своїх забаганок, не визнавав нічого й нікого.
На Алеї дружби в нашому місті охоче відпочивають дорослі й діти. Шестирічний хлопчик також часто прогулюється з татком. За руку, щось жваво обговорюють. Вибирають найчистішу ділянку, і малюк різнокольоровою крейдою пише англійські слова під суворим контролем батька чи малює різні моделі літаків.
Поруч дітлахи влаштували перегони на скейтах, а потім гуртом із маленьких машинок обладнали гараж і «шумахерські» гонки.
Поліглот заздрісно позирав на веселих однолітків, та батько наказав не відволікатися, а уважно й красиво писати завдання. Навіть наближатися до гамірливого гурту не дозволяв. Тут діти добре знали одне одного, швидко знайомилися з новоприбулими, радісно віталися при зустрічі.
Проте старанного «англійця» ніхто з дітей не біг зустрічати, лише деякі з цікавістю розглядали написи або малюнки хлопчика. Та під суворим поглядом батька діти швидко поверталися в свою гомінливу компанію. Після уроку на асфальті ці двоє попрямували у віддалений куточок скверу, де їхньому спілкуванню не заважатимуть надто галасливі й «невиховані» діти.
А хлопчик все озирався на розважливих горобчиків-дітлахів, які так щиро раділи гарному дню і вільно обирали ігри та розваги.
Чи варто тримати оцей молодий паросток під ковпаком, коли він так прагне сонечка, спілкування з однолітками, де виявить неабиякі здібності художника-початківця?
І дорослими такі «тепличні» діти часом не вміють контактувати з іншими, без вказівок татуся-неньки не зроблять кроку. Навіть важко їм буває налаштувати сімейні стосунки, бо шукають в обранцях копії своїх предків. Урок на асфальті запам’ятовується на все життя.